Офіційна церемонія відкриття українсько-болгарського Міжнародного фестивалю етнографічного кіно «ОКО» відбулася 8 листопада в Національному палаці культури в кінотеатрі «Люм'єр».
Захід зібрав понад 200 небайдужих до України людей, серед яких були представники посольств низки країн у Болгарії, болгарські журналісти, громадські діячі та культурні активісти.
На святковий концерт із нагоди початку МЕКФ «ОКО» до Софії приїхали учасники українського етноелектронного проєкту «GG ГуляйГород», які виконали українські народні пісні в оригінальних аранжуваннях.
Потім на сцену піднялися Боряна Черкелова (представниця муніципалітету Софії), Петир Тодоров (виконавчий директор Національного фільмового центру Болгарії) та Алек Алєксієв (член журі та продюсер), які висловили щире захоплення та побажали фестивалю успіху.
Свої вітання з України у відеозверненні надіслав Сергій Димитрієв, мер міста Болград, де у вересні відбулася перша частина кінофестивалю.
Також зі зворушливою промовою виступила Олеся Ілащук, Посол України в Болгарії, яка відзначила, що нині ми є свідками та учасниками унікального культурного обміну між Україною та дружніми до нас країнами.
«Українці болгарського походження, як найстарша болгарська діаспора у світі, зберегли свої традиції, які зближують Болгарію та Україну. Ми хотіли би висловити особливу подяку Національному фільмовому центру, Софійській (Столичній) громаді за неймовірну підтримку фестивалю. Окремі вітання чарівній, харизматичній та завжди відданій пані Тетяні Станєвій, директорці кінофестивалю, та вітання всій фестивальній родині», — додала вона.
Посол Ілащук зазначила, що найближчими днями болгарські глядачі матимуть змогу переглянути понад 100 фільмів, більше половини з яких — це українські стрічки.
«Це фільми-сповіді, фільми-свідчення про наш біль і сподівання. Вони розповідають про українців, які борються за свою державу, за право жити на своїй землі, за право сказати «ніколи знову» російському імперському геноциду, який триває вже понад 300 років. Понад 3 століття московське царство, російська імперія, більшовицька імперія, СРСР, кремлівський режим не лише спотворювали нашу історію, а й привласнювали її, руйнували, грабували та вбивали наш народ. Держава-агресор продовжує це робити і сьогодні».
«Після 2014 року, а особливо після 24 лютого 2022 року, українська культура переживає новий ренесанс. Ми відроджуємо наші традиції, розповідаємо світові про нашу унікальність, прославляємо імена українських письменників, художників, науковців, мислителів, патріотів. Наша гордість — це наша культура і багатоетнічна ідентичність. Представники болгарської громади в Україні — це повноправні та доброчесні громадяни, які мають всі можливості для збереження своєї мови та ідентичності. Це достойні і горді громадяни України, які борються за свою батьківщину, бо дуже добре знають, що несе російська окупація», — додала Посол України в Болгарії і закликала вшанувати хвилиною мовчання пам'ять усіх, хто віддав своє життя в боротьбі за свободу і незалежність України.
Директорка кінофестивалю «ОКО» Тетяна Станєва зазначила: «Я знаю, що на планеті є багато проблем, тому ми включили до нашої міжнародної програми фільми, які так чи інакше зачіпають їх. Але зараз ми не можемо говорити ні про що інше, крім нашого болю. Нещодавно журналіст запитав мене, чи знімають в Україні фільми не про війну. Я почала перераховувати, які фільми зараз є, і зрозуміла, що в нас практично немає фільмів, які не про війну. Утім, як можна говорити про щось інше. Спроби співати, танцювати, показувати свою культуру — це для нас можливість розповісти про свій біль, про те, хто ми є».
«Коли почалося повномасштабне вторгнення, я зрозуміла, що багато людей у Болгарії не знають, де знаходиться Україна. Мене часто запитували, чи межує Бессарабія з Росією. Вони практично нічого не знали про українських болгар. Тож однією з великих цілей кінофестивалю було зробити цю просвітницьку роботу, розповісти про нас, про те, хто ми є, через культуру. Поряд із фільмами про війну в нас є художні фільми, які переповідають і переосмислюють нашу історію, які відповідають на питання, чому ми боремося, чому ми не здаємося, чому ми вмираємо за свободу».
«Можна вимкнути телевізор, відірватися від новин і забути про війну. Ви можете не ходити на наші фільми, це ваше право. А ми не можемо забути. Ми не можемо вимкнути. Чому ми воюємо? Тому що багато наших героїв уже загинули за свободу. Тому що свобода для України - це релігія. Тому що в нас є вибір - хліб або свобода. Якщо ми виберемо хліб, ми втратимо все. Якщо ми виберемо свободу, ми отримаємо все назад».
«Жоден сантиметр території України не є безпечним. Ніхто не знає, коли може загинути. Дайте нам шанс розповісти про наш біль», — закликала вона.
«Я не вірю, що ми коли-небудь зможемо не говорити про війну. Ми втратили занадто багато. У кожному селі, включаючи болгарські села, яких у Бессарабії понад 70, у нас є кілька загиблих, десятки тих, хто служить. Немає жодного села, якого би не торкнулася війна. Немає жодної сім'ї, яка би не втратила. Я сподіваюся, що колись, коли війна закінчиться, ми знайдемо можливість зняти інші фільми, розкажемо про наш гумор, наприклад. Сподіваюся, такі фільми ми привеземо дуже скоро. Але зараз ми мусимо ділитися своїм болем. Ми бачимо вашу підтримку, ваші обійми, і це для нас дуже важливо. Дякуємо за те, що ви готові чути правду з перших вуст! Дякуємо, що довіряєте нам! Дякуємо за те, що ви з нами», — сказала директорка кінофестивалю.
А після животрепетних слів спікерів розпочався болгарський прем'єрний показ фільму-відкриття «Балада про маленьких людей» українського режисера Івана Сауткіна.
Гості заходу висловили свою симпатію не лише словами, а й допомогли коштами 11-й бригаді Національної гвардії й зокрема нашому Олександру Барону, українському фотографу болгарського походження та члену команди «ОКО», взявши участь в аукціоні:
Прапор з автографами бійців підрозділу БПЛА «Ластівка» 11-ї бригади Національної гвардії — 600 лв.
Безпілотник, який був на Запорізькому напрямку — 1000 лв.
Трофейний сухий пайок та шеврони російського окупанта — 400 лв.
Фото «Похорон загиблого героя в селі Чушмелій» — 350 лв.
Фотографія «Новий рік в Україні» — 600 лв.
Фото «Солдат із собакою» — 450 лв.
Загальна сума — 3400 лв.
Потім усі перемістилися до фойє, де організатори підготували коктейль-вечірку з благодійним ярмарком з сувенірами, фестивальною атрибутикою та крафтовими бессарабськими смаколиками.
Крім того, гості мали можливість переглянути виставку 40 фотографій Олександра Барона (Україна) та Румена Сарандєва (Болгарія) — «Війна крізь два об'єктиви: там, де мовчання кричить».
Команда МЕКФ «ОКО» висловлює подяку співорганізаторам - муніципалітету Софії та Національному кіноцентру.
Свою підтримку та допомогу також надали Посольство України в Республіці Болгарія, Neterra TV PLUS, маркетингове агентство Netpeak Bulgaria, Фонд «Манол Пейков і друзі», Idea Comm, Release BG, Центр бессарабських болгар у Болгарії, поромний комплекс «Орлівка-Ісакча», Бессарабський фронт, ТМ «Болград» та бессарабський болгарин з села Криничне, меценат Віктор Куртєв.
Нагадуємо, що 5-й Міжнародний фестиваль етнографічного кіно «ОКО» триває до кінця наступного тижня (п'ятниця, 15 листопада). Протягом цього часу болгарські болгарські глядачі зможуть переглянути понад 100 фільмів з конкурсної та позаконкурсної програми. Фестивальні покази проходять у Культурному центрі G8, де можна придбати квитки (вартість одного квитка — 10 левів).
Там же відбудуться три дискусійні панелі. «Інформаційна гігієна та політика» (10 листопада, 18:00), «Болгарська культурна спадщина в Україні: загрози та шляхи збереження» (партнер ANTS) (11 листопада, 18:00) та «Як падали пам'ятники окупантам в Україні і чому це так складно в Болгарії?» (12 листопада, 18:00). Програма також включає фокус-доповідь про дві ключові постаті в історії України та Болгарії — «Національні будителі України та Болгарії. Порівняльна характеристика Шевченка і Ботева» (14 листопада, 16:00).
У рамках програми фестивалю відбудеться спеціальний показ фільму «Божевільні» режисера Дениса Тарасова 14 листопада 2024 року о 18:30 у Будинку кіно.
Comments